|
[укр] [ру] [en] |
Микола Ілєшу – винахідник гомогенату трутневого молочкаМикола Ілєшу – винахідник гомогенату трутневого молочка, восьмого продукту вулика, як він називав його. Пан Ілєшу і видатна постать в національному і міжнародному світі бджолярства і апітерапії. Проте менше відомо, що спершу він почав працювати у царині журналістики. Після шкільних років в Несеуді і Клужі, після декількох років вивчення юридичних наук в університеті, він почав працювати газетярем в декількох періодичних виданннях того часу. У редакціях цих видань він послідовно обіймав посади відповідального редактора, економічного редактора, відповідального секретаря. Він також був членом Спілки журналістів. Згодом Микола Ілєшу заснував щоденну газету Viata, яку він запропонував придбати разом з друкарнею в 1944 році великому румунському письменнику і другу родини Лівіу Ребряну. Пізніше Микола Ілєшу обійняв посаду редактора Міністерства економіки та промисловості. Інформація, з якою він працював, розбудила в ньому дух підприємця, перетворила з журналіста в бізнесмена. Він придбав і розвивав друкарні в Бухаресті та Орадя і став роботодавцем. Як людина віруюча разом з патріархом Юстиніаном, Микола Ілєшу підтримував православну релігійну громаду, організовуючи семінари для церковних служителів монастиря Чернікі за участі економічної асоціації. Проте після приходу до влади комуністів, які почали створювати перешкоди приватній економічній діяльності, він став жертвою політичних репресій. Миколу Ілєшу абсурдно звинуватили в нанесені шкоди Патріархії через організацію і проведення семінарів і засудили до 15 років позбавлення волі. Завдяки сумлінній роботі йому вдалося вийти після відбуття 9 років ув'язнення. Покарання він відбував у в'язниці в Тічілешті, де була пасіка, і опікувався бджолами. Отак Микола Ілєшу знову повернувся до своєї старої пристрасті - бджільництва. Справді, він тривалий час займався бджільництвом. В літню пору, коли повертався на канікули додому до своїх батьків, які мали велику пасіку, і допомагав збирати мед. Його пристрасть до бджільництва розпочалася в дитинстві в його рідному селі Маєру. Саме тут вчителював батько його майбутнього друга Лівіу Ребряну. Дід Миколи Ілєшу, селянин, який навчався в університеті у Відні, вивчав економіку села. Дві родини здружилися. Шкільний учитель Ребряну захоплювався садівництвом і бджільництвом, а дід пана Ілєшу допоміг йому створити пасіку. Обидві родини забули про традиційні вулики, коли пан Ребряну привіз з Відня вулики сучасного типу, а саме системи Сіерсон, з вікном у задній частині і рухомою рамою. Пасіка нараховувала багато вуликів. Через десять років, шкільний учитель переїхав в Прислопі, і залишив велику частину пасіки дідові та бабі пана Ілєшу. Пізніше батько майбутнього винахідника трутневого гомогенату успадкував пасіку, на якій пан Микола провів своє дитинство. У літню пору, коли бджолярі знімають трутнів з вулика, його батько трусив рамки з личинками трутнів і годував ними курей. Згодом Микола Ілєшу пригадував: «У свої 15 років я завжди задавав запитання: чому кури, яких годували личинками трутневого гомогенату росли швидше, ніж ті, яких годували традиційно? Протягом тривалого часу, запитання поставало в моїй голові. Що ж містили личинки трутневого гомогенату, щоб забезпечити незвично швидкий ріст курей, яких ним годували?». «Це було моє щастя», писав він, що «в Тічілешті, де я повинен був залишитися у в'язниці, я жив серед бджіл». Бджоли були його справжніми друзями, коли він був засмучений життєвими проблемами. Після того, як він вийшов з в'язниці, він почав писати книгу про гомогенат трутневих личинок. У 1957 році в Румунії, як і в решті країн соціалістичного табору, в тому числі в Радянському Союзі, розпочалася «відлига» і разом з іншими політичними в'язнями, комуністичний режим реабілітував Миколу Ілєшу, який зміг повернутися до нормальної діяльності в галузь бджільництва. У цьому ж році він був призначений першим директором підприємства Арісоlа, яке він заснував і створив дочірні компанії по всій країні. В той же рік Микола Ілєшу разом з професором Харнай заснував Асоціацію бджолярів. І його обрали першим генеральним секретарем Асоціації. Він взяв активну участь у розбудові нової громадської організації, яка постійно переймалася проблемами бджолярів. Згодом Микола Ілєшу взяв активну участь у створенні міжнародної асоціації бджолярів - Апімондії. Через два десятиріччя, у 1977 році, в Аделаїді (Австралія), він отримав «Золоту медаль» і «Почесну грамоту» за діяльність у структурах Міжнародної асоціації. У ті ж роки він завершив свою дослідницьку роботу щодо гомогенату трутневих личинок, яка принесла йому 24 патенти і кілька контрактів з великими підприємствами. Микола Ілєшу дослідив і розробив кілька пігулок з личинок гомогенату; трутневих личинок, з бджіл і маточного молочка. Він також запатентував порошок з дорослих бджіл, Арі total, комплексний продукт, який включав і бджолину отруту. Найменування API-LAR-NIL було створено винахідником, використовуючи кілька скорочень, від АРІ-культури походження, з початком в LAR-va (румунська/англійська) «личинки» та ініціали свого імені Nicolae Iliesiu. Завдяки своїй сильній біологічній дії трутневий гомогенат справив значний вплив на наукові засоби масової інформації. Були написані численні наукові праці, завершено монографію, створено документальний фільм, Микола Ілєшу запатентував і захистив свій винахід у найбільш важливих країнах світу. Кількаразово його нагороджували національними та міжнародними медалями. І все ж, попри активну наукову, винахідницьку та громадську діяльність Микола Ілєшу залишався бджолярем. Він навіть заснував власну пасіку у Бухаресті і тримав вулики на балконі своєї квартири. У 1977 році, у віці 83 років, оскільки він більше не міг піклуватися про них, він подарував їх своєму другові, який тримав їх за межами Бухаресту у Снагові. Проте, винахідник трутневого гомогенату раз на два тижні навідувався на свою колишню пасіку. У своїй книзі Apilarnil (Гомогенат трутневих личинок) він писав: «Ця книга не ставить метою ні виявити, ні винайти виплід вулика, який, як відомо, жив навіть перед появою людства на Землі. Вона містить банк документальної інформації, яка дозволила мені в теорії і на практиці, сформулювати інтенсивну технологію виробництва личинок, спрямовану на їх, як правило, не випадкове розмноження, як природного продукту з вулика, після того, як раніше я встановив процедуру отримання з личинок, особливо від личинок трутня, індивідуального продукту на основі його фізико-біохімічних характеристик, визначених детально при попередніх експериментах і аналізах». Микола Ілєшу пішов у засвіти, але ми прагнемо зберегти його постать в нашій колективній пам'яті як світлу фігуру серед бджіл, як пошукача нових бджолопродуктів з вулика для людських потреб. Автор: Cristina Аоsаn, доктор, член комісії по апітерапії Апімондії. Источник: www.melidava.ro Ціни - мед, перга, пилок, молочко, соти, забрус, бджолопродукти Микола Ілєшу – винахідник гомогенату трутневого молочкаМикола Ілєшу – винахідник гомогенату трутневого молочка . Полезные статьи - здоровье, мед, блюда из меда, пчелопродукты, пчелы, пчеловодство |