|
[укр] [ру] [en] |
Українська бджолаПасічник показував бджолу з жовтизною, і казав, що це українська бджола. Жовтих бджіл завезли козаки на Кубань 250 років тому. А через сто років українці завезли їх і на Делекий Схід. Бджоли української степової породи відрізняються від інших за багатьма екстер'єрними показниками. Так, дискоїдальне зміщення (на промірах правого переднього крила) у них становить 80% і більше позитивних випадків (у кавказьких переважно негативні випадки — понад 70%). Кубітальний індекс для українських степових бджіл типовий у межах 2,2-2,6, довжина хоботка 6,4-6,7 мм, ширина третього тергіта — 4,9 мм, маса одноденних робочих бджіл — 105 мг, неплідної матки — не менш 180 мг, плідної — не менш 205 мг. Плодючість маток у період найінтенсивнішого розвитку сімей становить до 2 тисяч і більше яєць за добу. В. П. Поліщук вважав, що сім'ї українських бджіл легко утримувати сильними протягом усього року, в їхньому розвитку не буває сильного спаду наприкінці літа. Вони краще зимують, особливо надворі. Колір тіла української бджоли переважно сірий і світло-сірий. Такого ж кольору і волосинки на тілі. Але трапляються і окремі особини з жовтим кольором передніх кілець черевця. Бджоли відносно миролюбні (від помірно миролюбних до помірно агресивних), зимостійкі, менш рійливі порівняно із середньоруськими, ретельно прополісують гніздо, інтенсивно будують щільники й добре використовують сильний взяток, стійкі до захворювань. Формуючись у багатих умовах кормової бази, порода пристосувалася раціонально використовувати льотну енергію. У виборі рослин для збирання корму вони оминають квітки з рідким нектаром. За даними І. О. Левченка, бджоли-розвідниці здійснюють мобілізаційні танці для збирання нектару з концентрацією цукру 18% і більше. За достатніх запасів нектару забезпечує високі медозбори. Навіть за часів примітивного пасічникування в бортях і колодах ці аборигенні бджоли забезпечували внутрішній ринок медом і воском на експорт. Високу продуктивність бджіл української степової породи і добру пристосованість їх до місцевих умов відзначали в своїх працях М. М. Вітвицький, П. Л. Снєжнєвський, В. А. Нестерводський та інші відомі діячі бджільництва. За сучасних умов збіднених ресурсів нектару бджолині сім'ї, що збереглися в чистоті породи, збирають по 70-90 кг, а в окремі роки — понад 120 кг меду. Навесні за умов нестійкої погоди виявляють обережність до вильотів і не губляться від заклякання. Після припинення взятку сім'ї спокійніші, ніж бджоли інших порід, менш схильні до пограбування чужих гнізд. Ці та інші якості породи важливі для впровадження спрощеної технології утримання сімей. Поширена в Степу та Лісостепу України, по краях свого ареалу охоплювала прилеглі території Молдови та росії. Збереглася в чистоті до середини XX століття, а потім в результаті завезення інших порід на більшості пасік піддалася безсистемному схрещуванню. Погляди на походження українських бджіл неоднозначні. Так, І. К. Давиденко і В. А. Губін вважали, що українські та карпатські бджоли мають далеких спільних предків. Однак результати їхньої генної дактилоскопії відкинули це припущення. Та й ДНК-тестування показало, що українська степова бджола не має нічого спільного ні з карпатською бджолою, ні з кавказькою гірською сірою бджолою. О. Д. Комісар, посилаючись на зразки комп'ютерного аналізу жилкування крилець, а також на професора Ф. Рутнера, вважав найближчою родичкою українських бджіл — македонську бджолу. І зовсім безпідставний погляд, якого довго дотримувалися, що українські бджоли мають спільне походження із середньоруськими. Високі адаптаційні можливості українські степові бджоли мають до клімату та медозбірних умов, що підтверджено після завезення й використання їх в Сибіру, Центральній Азії та на Далекому Сході. Там вони збирають понад 15—20 кг нектару за день. Мед у комірках щільників запечатують світлими восковими кришечками. Суха печатка меду є однією з важливих ознак у відборі чистопородних сімей на пасіках, де в минулі роки, а також і в наш час, відбулося неконтрольоване схрещування з бджолами завезених порід. Фахівці кафедри бджільництва ім. В. О. Нестерводського НАУ на базі Хмельницького обласного бджолорозплідника (на сьогодні — племінне господарство ПП «Прибузькі медобори») вперше створили внутрішньопорідний тип українських бджіл «Хмельницький», що визнаний Міністерством аграрної політики України як селекційне досягнення. Бджоли створеного внутрішньопородного типу характеризуються типовими для української породи ознаками екстер'єру, а саме: довжина хоботка 6,34-6,63 (у середньому 6,50 мм); кубітальний індекс 2,18-2,62; дискоїдальний зсув позитивний у 72-94% бджіл; випукла форма заднього краю воскового люстерка п'ятого стерніта у 64-96% бджіл. Вони світлосірі, помірно агресивні, не схильні до нападу і крадіжки меду з гнізд сімей і відводків, печатають мед у щільниках світлою восковою кришечкою. Сім'ї добре зимують, характеризуються підвищеною стійкістю до проносних захворювань, інтенсивно розвиваються навесні, помірно виявляють схильність до роїння, добре використовують середній і сильний взятки. Бджолині матки високої плодючості (1950-2300 яєць за добу) і забезпечують нарощування сильних сімей до медозбору (з білої акації, гречки, липи та інших медоносів), а також наприкінці літа під час підготовки до зимівлі. Матки чистопородних бджолиних сімей перевершують за даними середньодобової несучості місцеву популяцію українських бджіл протягом усього сезону. В умовах задовільних і багатих ресурсів нектару збір меду за сезон становить 60-80 кг на сім'ю, а за сприятливої погоди — понад 105 кілограмів. Відселекціоновані бджолині сім'ї в бджолорозпліднику «Прибузькі медобори» — типові щодо вимог стандарту української породи. За сукупністю морфо-етологічних ознак характеризуються показниками, притаманними одній із трьох популяцій української породи (світло-сірі бджоли), визначеними В. А. Нестерводським у першій половині XX століття. Бджолині сім'ї Хмельницького типу здатні підтримувати протягом року достатню силу, не допускають у сприятливих умовах значного зменшення на зиму гнізда, після весняного обльоту обсиджують по 8-9 і більше щільників. Чистопородних українських бджіл розводять у Дніпропетровській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській та Хмельницькій областях. Тут розташовані господарства-репродуктори чистопородних маток і бджіл цієї породи. Джерело: "Пасічник", N12, 2024 Інші статті Ціни - мед, перга, пилок, молочко, соти, забрус, бджолопродукти Українська бджолаУкраїнська бджола. Бджільництво - Пасіка Медозбір. |